Напевно всі стикалися з парадоксом, коли відкриваєш холодильник, щоб подивитися, що можна було б з’їсти, не через фізичний голод, а емоційний. Переживаючи стрес, втому, нудьгу чи радість ми дивимося, щоб таке смачненьке перекусити, нібито контролюючи ці емоції їжею. Таке явище дуже розповсюджене і називається «емоційне харчування». Страшно – треба поїсти, сумно – треба поїсти, весело – треба поїсти. Це реакція на почуття та емоції, а не на потреби організму. Люди, які переживають усі буденні емоції за допомогою їжі, схильні до переїдань та збільшення цієї нервозності через переїдання, і так по колу.
Психологія харчових імпульсів
«Всі наші проблеми з дитинства» - як люблять говорити психологи. І в цьому є доля правди. Ще з дитинства їжа була прямим проявом любові, нас годували, коли ми плакали, нас годували, коли ми раділи. Мозок фіксує собі, що їжа – комфорт, і в дорослому житті ми несвідомо повертаємося назад. Під час стресу рука автоматично тягнеться до солодкого, щоб отримати ту частку дофаміну, та штучне відчуття вирішення проблеми та полегшення. Також важливу роль відіграють наші буденні звички. Наш мозок поєднує різні ситуації із вживанням їжі. До прикладу, ви дивитесь фільм і обов’язково берете щось смачненьке: чіпси, газовані напої або цукерки. Від постійного поєднання фільму з вживанням їжі, наш мозок не буде сприймати ці моменти по окремості. Навіть якщо ви щойно поїли і сіли дивитися кіно, ваш мозок буде надсилати вам сигнали, що ви хоче їсте. Не фізично, а емоційно, через звичку. Через соціальні установки формується судження, що їжа вирішує емоційні проблеми. І час від часу вона дійсно може допомогти уникнути почуттів: замість того, щоб прожити сум чи тривогу, людина зосереджена на тому, що з’їсти, ти самим отримує короткочасну відстрочку від стресу та хибний комфорт. Дуже важливо вміти розрізняти голод, коли він фізичний, а коли це просто емоції, які беруть верх над мозком. Фізичний голод – виникає поступово та задовольняється будь-якою їжею. Емоційний – раптовий, бажання чогось конкретного ( солодке, жирне, хрустке), часто не зникає після вживання їжі, а навпаки може збільшитись, якщо не отримав бажане. Головна його задача не поїсти, щоб не бути голодним, а змінити настрій.
Емоційне харчування – не глобальна проблема, без вирішення. Складність починається, якщо їжа стає єдиним способом вирішувати усі емоції, витісняючи інші ресурси – відпочинок, спілкування, рух та творчість. Розуміння власних імпульсів допомагає повернути контроль, ставте собі питання «чи справді я хочу їсти чи просто на нервах?» і відповідь прийде вам сама. Ключ у вирішенні не заборона на все, а уважність до власного організму. Саме з чесності із собою, буде починатися усвідомлене ставлення до їжі, і до власних емоцій.
Побіленська Софія