Результати дослідження, проведеного співробітниками Інституту демографічних досліджень Товариства Макса Планка (Німеччина), опубліковано у журналі PNAS.
Дослідники проаналізували інформацію із 34 країн світу, розташованих на всіх континентах планети. Дані стосувалися середньої тривалості життя мешканців, а також прийнятого у суспільстві рівня щедрості, тобто звичного сценарію розподілу фінансових ресурсів.
Причому як на рівні держави — наскільки щедро вона готова ділитися грошима з громадянами (скільки податків витрачається на охорону здоров'я, розмір пенсій, допомог та інших заходів соціальної підтримки населення), так і на рівні сім'ї — чи батьки вкладаються в освіту дітей, чи підтримують фінансово дорослі діти літніх батьків, чи люди віддають гроші на благодійність і так далі.
Розрахунки показали, що у регіонах, де звикли ділитися ресурсами, люди живуть довше, ніж у суспільствах з іншим укладом, причому незалежно від рівня ВВП країни.
Так, наприклад, в африканських країнах, розташованих на південь від Сахари, таких як Сенегал, найнижчий рівень щедрості як на державному, так і на сімейному рівні, і найнижча тривалість життя населення. Аналогічна картина спостерігається і в багатшій Південно-Африканській республіці.
У країнах Західної Європи та Японії прийнято вкладати багато ресурсів у молоде й старше покоління, і тривалість життя цих регіонах планети найвища. Так, у Франції та Японії, де люди в середньому живуть довше, ніж в інших вивчених дослідниками країнах, середній громадянин віддає іншим від 68 до 69 відсотків всього прибутку, отриманого ним протягом життя. «Отримані результати підтверджують, що просоціальна поведінка позитивно впливає на здоров'я», — роблять висновок вчені.