Ліки від а до я  -   Хвороби  -  Калькулятор калорій  -   Магнітні бурі  -   Дієти  -  Очищення організму  -  Схуднення  -  Молочниця
Геморой  -  Лікування  -  Косметологія  -  Поради  -  Інсульт  -  Інфаркт  -  Діабет  -  Варикоз  - Вправи 


Хвороби








Холецистохолангіт хронічний

Категорія: 

Холецистохолангіт хронічний - хронічне рецидивуюче запалення жовчного міхура і внутрішньопечінкових жовчних ходів.

Етіологія хронічного холецистохолангіту



У формуванні хронічної інфекції в жовчних шляхах мають значення: дискінезії; аномалії розвитку жовчовивідних шляхів; інфекційні агенти (кишкова паличка, стафілокок, протей, сальмонели, шигели та ін.), перенесений сепсис; віруси (гепатиту, рідше аденовіруси і ентеровіруси); паразити (печінкова і кишкова двоустки, лямблії); дуоденобіліарний рефлюкс; алергічні реакції при атопічному діатезі; дисбактеріози; дисхолія.

Основні шляхи проникнення інфекції в жовчний міхур: висхідні (з просвіту кишок через загальну жовчну протоку), лімфогенні (частіше з кишок), гематогенні (з порожнини рота, носової частини глотки, легень, нирок та інших органів).

Клініка хронічного холецистохолангіту



Захворювання розвивається поступово і має тривалий хвилеподібний перебіг.
При холециститі виділяють такі основні синдроми:
1. Больовий (біль локалізується в правому підребер'ї, посилюється після споживання холодної, смаженої їжі, гострих страв, газованих напоїв; як правило, виникає після фізичного навантаження, нервового перенапруження).
2. Диспепсичний (нудота, рідко блювання, відрижка їжею або повітрям, відчуття гіркоти в роті, зниження апетиту, нестійкі випорожнення, схильність до закрепу).
3. Інтоксикаційний (нездужання, швидка втомлюваність, дратливість, головний біль, субфсбрильна температура -у 1/4 хворих, посилена пітливість, розлад сну).

Діагностика хронічного холецистохолангіту



При огляді виявляють блідість шкіри, її сухість; білий чи жовтуватий наліт на язиці; неприємний запах з рота. При пальпації живота спостерігається болючість у правому підребер'ї і в проекції жовчного міхура, яка більш виражена на вдиху. Крім того, для захворювання характерні лабільність пульсу, тахі- або брадикардія, зниження артеріального тиску, систолічний функціональний шум; позитивні симптоми Ортнера, Кера, Мерфі, Лепене; збільшення печінки і її болючість. Часто наявні вогнища хронічної інфекції (карієс, тонзиліт, гайморит та ін.).

Допоміжні методи діагностики: дослідження крові (виявлення лейкоцитозу і збільшення ШОЕ; проведення біохімічного аналізу - білірубін, білки та їхні фракції, холестерин, АлАТ, АсАТ, лужна фосфатаза та ін.); дуоденальне фракційне зондування, холецистографія, ультразвукове дослідження.

Лікування хронічного холецистохолангіту



Лікування етапне (І етап - стаціонар, II - диспансерний нагляд у поліклініці, III етап - санаторно-курортне лікування). Дітей із загостренням обов'язково госпіталізують. Правильний режим, рівномірне зігрівання дитини в ліжку зменшують больовий синдром, але в міру поліпшення стану режим потрібно розширювати.

Призначають дієту № 5. їжу слід приймати часто (4-5 разів на день), завжди у теплому вигляді. Із раціону виключають тугоплавкі жири, включають продукти, що мають ліпотропні властивості (свіжий сир, яєчний білок, тріска, дріжджі) і містять лецитин (гречані крупи, морква, салат, зелений горошок, яєчний жовток). Виключають також продукти, що містять екстрактивні речовини, ефірні олії (міцні м'ясні, рибні і грибні бульйони, копченості, маринади, прянощі, шоколад, каву, какао, здобне тісто, смажені страви та ін.).

При вираженому місцевому або супутньому запальному процесі, який супроводжується гарячкою, призначають антибактеріальну терапію протягом 10-12 днів (еритроміцин, напівсинтетичні пеніциліни), нітрофуранові препарати (фуразолідон, фуразолін тощо). З метою запобігання дисбактеріозу застосовують бактерійні препарати: біфідумбактерин (2-5 доз 3 рази на день за 20-30 хв до іди, 3-4 тиж), лактобактерин, бактисубтил.

Як протизапальні і жовчогінні засоби використовують нікодин, циквалон, оліметин, епатин. Призначають вітаміни групи В, аскорбінову, нікотинову й фолієву кислоту в дозах, що в 2-3 рази перевищують норму (курс лікування - 3-4 тиж).

Вибір жовчогінних препаратів залежить від типу дискінезії жовчних шляхів. Так, при гіпотонічній формі дискінезії показані холекінетичні жовчогінні засоби (яєчні жовтки, ксиліт, сорбіт, магнію сульфат), які сприяють спорожненню жовчною міхура. При гіпертонічній формі застосовують холеретичні жовчогінні, які підсилюють продукцію жовчі (алохол, холензим, фламін). Крім того, при цій формі показані заспокійливі засоби (препарати валеріани, натрію бромід тощо), а також спазмолітичні препарати (но-шпа, папаверин та ін.).

З метою зменшення холестазу використовують сліпі зондування (тюбажі) з мінеральною водою, ксилітом, сорбітом, фруктовими соками.
Диспансерний нагляд протягом 3-4 років проводить дільничний педіатр. Він рекомендує правильну дієту, 2 рази на рік призначає жовчогінні засоби, проводить лікування інтеркурентних захворювань і санацію вогнищ хронічної інфекції.
Кількість переглядів:
Оцінка і коментарі відвідувачів
comments powered by Disqus